Символіка Ковеля

   Герб Ковельського району - щит, на золотистому полі якого розміщена синя  підкова вухами донизу, обабіч та над нею – три сині квітки льону з золотими осердями, у червоній главі – срібний хрест.

 

  

  

  Великий герб Ковельського району – щит з гербом району, увінчано золотою районною короною й вписано у вінок з дозрілих колосків жита та зеленого дубового листя, перевитий синьою стрічкою з золотим надписом «Ковельський район», посередині у золотистому полі синя підкова вухами донизу, а обабіч та над нею – три сині квітки льону з золотими осердями.

Прапор Ковельського району – прямокутне полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3, розділене вертикально на дві частини – від древка червону (шириною в 1/3 довжини прапора), на якій білий хрест (ширина рамена хреста рівна 1/9 довжини прапора), частина з вільного краю жовта, на ній синя підкова вухами донизу, обабіч та над нею – три сині квітки льону з жовтими осердями.

Відеоперегляд Ковель

Ковель туристичний

  Місто є одним із найбільших залізничних вузлів Західної України, який має вагоме стратегічне значення для України, з`єднуючи її з багатьма європейськими країнами. Також через Ковель проходять автошляхи E373, E85 європейського значення та М07, М19 державного значення. Також у Ковелі знаходиться залізничний пункт контролю «Ковель» через державний кордон України та Республіки Білорусь. Місто розташоване на обох берегах річки Турії, на Поліській низовині. З півночі воно обмежене лугами і болотами, а з півдня до нього примикають піски та ліси. 

     Ковельський район розташований у північно-західній частині України в зоні українського Полісся, у географічному центрі Волинської області. Межує з Старовижівським, Камінь-Каширським, Маневицьким, Рожищенським і Турійським районами Волинської області. Район утворено у 1939 році. Розташований на річці Турія правій притоці Прип’яті. Місто Ковель засновано на основі села Ковле. Воно отримало Магдебурзьке право згідно королівської грамоти від 24 грудня 1518 року. У 1518 році Ковле стало містом. Кількість населених пунктів – 93, у тому числі: селищ міського типу – 2, сільських населених пунктів – 91 Площа - 173,4 тис. га, що становить 8,5 % території області. Населення 43 000 чоловік. Сільгоспугідь – 96 000 гектарів, з них передано у приватну власність – 62 тисяч гектарів. Площа лісів – 76 тисяч гектарів, водойм (озер, ставків, водосховищ) – 24 000 гектарів. З них передано в оренду – 12. В районі нараховується 5266 гектарів ріллі на землях запасу і резерву, які пропонуються для здачі в оренду для сільськогосподарського використання. На території району - 19 природних озер і 11 штучних водойм. Район розташований у північно-західній Поліській фізико-географічній зоні. 

     Рельєф району має рівнинний характер, частково низинну поверхню. У Ковельському районі переважають дерново-підзолисті, середньо підзолисті, піщані та супіщані ґрунти, крім цього зустрічаються лучні, торфоболотні ґрунти та торфовища. Ковельщина багата на запаси корисних копалин: торфу, глини, піску, сапропелю. Детально розвідані запаси сапропелю в озерах сіл Любитів, Уховецьк, Іванівка, Перковичі, Білин, Доротище, Облапи, Озірне, Любче загальною потужністю 5-6 млн тонн. Розвідане також родовище піску в с. Радошин. Ковельський район займає вигідне географічне положення, розміщена на перехресті європейських торгових шляхів. Через Ковельщину проходять найкоротші шляхи між Києвом, Варшавою та Берліном, що створює передумови для міжнародного співробітництва та набуття статусу трансєвропейського "мосту" у розвитку міждержавних зовнішньоекономічних зв`язків. Відстань до баз відпочинку озера Світязь – 90 км. Під охороною держави знаходяться 85 пам’ятників історії та культури, з них: археології – 4, історії – 75, мистецтва – 6. 

Ковель та його історія

    Ковель – старовинне українське місто, яке розпочинає свою історію ще від початку IХ століття, коли тут було староруське поселення. 
      За давньою легендою першим поселенцем у тутешній місцевості був вправний майстер – коваль, тому і село, де він жив назвали Ковле. З часом це слово трансформувалось у сучасну назву міста. 
      Біля керма влади тут у свій час стояли такі історичні постаті як князі Сангушки, королева Бона, князь Андрій Курбський та багато інших відомих діячів. 
      На середньовічному гербі Ковеля поряд з іншою геральдичною атрибутикою контури веж замку і підкови – давнього символу щастя і достатку. Ці зображення відповідають тогочасній дійсності. З історичних джерел відомо, що добре укріплений мурований замок був осереддям міста у ХVI-ХVIII ст. Вірогідно, знаходився він на острові, оточеному річкою Турією та її притоками. Навколо замку згодом і складався центр міста, де оселялась знать, ремісники, шляхта. На жаль, слідів старовинного замку не збереглося. 
      У 1518 році своєю грамотою польський король Сігізмунд І дозволив князю Василю Сангушку утворити з села Ковле місто з наданням йому Магдебургського права. Тут почали відбуватися ярмарки і торги, запроваджувалось внутрішнє самоврядування. 
      У 1543 році місто перейшло в управління ковельських старост, котрі турбувались про його благоустрій, розпоряджалися королівськими прибутками, чинили суд і розправу над шляхтою і селянами. 
      Основу економіки міста становило дрібне товарне виробництво, що забезпечувало потреби місцевого ринку. У ХVIII столітті Ковель був значним ремісничим і торговельним центром Волині, в якому утвердилися товарно-грошові відносини. Після третього поділу Польщі Ковель став повітовим містом Росії. 
      Бурхливий економічний розвиток міста припадає на другу половину ХІХ століття, коли через місто пройшли важливі залізничні шляхи до Києва, Бреста, Варшави. 
      На початку ХХ ст. відкрито чимало готелів. Працюють тютюнова фабрика, винний склад, друкарня, книгарня, залізнична амбулаторія, школи, гімназія. Діє п`ять церков. 
      Місто розбудовується і стає красивішим. Проте його мирну працю порушують Перша світова війна і революція. Надзвичайно важкі випробування принесла сюди Друга світова війна. За чотири роки окупації гітлерівці знищили 35 тисяч мирних жителів та військовополонених. Героїчна битва по звільненню Ковеля продовжувалась 127 днів і ночей, після якої лишились руїни і попелища. Вціліло лише кілька будинків. 
      6 липня 1944 року Ковель було визволено від німецько-фашистської окупації. 
      Слави міста-красеня із високим рівнем економічного та соціально-культурного розвитку Ковель набув у другій половині минулого століття. 
      Ковель сьогодні – друге за значимістю місто Волині з населенням 66,6 тисячі чоловік, яке займає площу в 47 квадратних кілометрів. 
      Це – потужний залізничний вузол Західної України, який має вагоме стратегічне значення для держави, з’єднуючи її з багатьма європейськими країнами Місто є важливим промисловим і культурним центром, де функціонує 11 промислових підприємств, чимало культурних установ. 
     Ковельський край був колискою багатьом вченим, письменникам, артистам, імена яких прославили не лише Волинь, а й Україну. В цьому краї брали наснагу для творчості: Т. Шевченко, І. Франко, П. Куліш, М. Старицький, М. Лисенко, М. Драгоманов. Саме тут Леся Українка черпала наснагу творчості, тут матеріалізувались в її слові одвічні мрії українського народу про волю. 
     Ковельчани бережно дорожать історичним минулим і сьогоднішнім днем. Наразі у місті збережено 42 споруди, які мають історичну цінність. Відлунням минулого і культурної спадщини є 28 пам’ятників історії, що перебувають під охороною держави та міської влади. У міському історичному музеї зберігається та експонується майже 4 тисячі експонатів. 5 
      Завдяки зусиллям міської спільноти, зосередженим на будівництві парку і пам’ятника Тарасу Шевченку, у 2005 році напередодні Дня Незалежності України відбулося його урочисте відкриття. Як свідчать історичні дані, за півроку до заслання, молодий Шевченко побував у Ковелі. 
      Ковельчани високо цінують ділові і дружні стосунки із громадами міст-побратимів – Ржева (Росія), Холма, Бжега-Дольного, Легіонова (Польща), Пінська (Білорусь), Вальсроде (Німеччина), Утени (Литва). 
      Ковель розвивається і оновлюється, набуває сучасних європейських обрисів. 

Карта Ковеля